воскресенье, 30 августа 2015 г.

Львоў. Шлях вуліцы. Тадэвуша Рэйтана -Reitergasse- Павлика Марозова - Леся Курбаса

          За 58 год , львоўская вуліца , названая ў гонар нашага земляка 3 разы змяніла назоў. 

Праўка да радкоў    "на відомій картині Яна Матейка «Рейтан. Занепад Польщі». У першым альбоме твораў Яна Матэйкі, які выйшаў пры жыцці мастака, твор фігуруе пад назовам "Рэйтан".  



         ЛЬВІВ НЕПОПСОВИЙ. ВУЛИЦЕЮ КУРБАСА


...У 1871 р. вулицю назвали на пошану Тадеуша Рейтана (Tadeusz Rejtan, 1746-1780) – учасника Барської конфедерації. Будучи послом в Сеймі Речі Посполитої від Новогрудського воєводства, намагався зірвати ратифікацію Першого поділу Речі Посполитої. Коли всі юридичні хитрощі ним вже було використано, за переказами не випускав послів з зали Сейму, лігши перед виходом зі словами: «Вбийте мене, не вбивайте Вітчизну!». Цей момент відображений на відомій картині Яна Матейка «Рейтан. Занепад Польщі».

Під час німецької окупації з 1941 р. вулиця звалася Рейтарською (Reitergasse – від німецького Reiter – вершник), згадуємо однойменну вулицю в історичному центрі Києва… З 1950 р. вулицю переіменували на честь Павлика Морозова. З 1989 р. вулиця зветься на пошану українського актора та режисера Леся Курбаса.

                                                 http://haidamac.org.ua/2013/03/ln-rejtana/



                                         Сцена театру-вар'єте "Казино де Парі"


1909 р. на вулиці Рейтана, 3 (тепер вул. Леся Курбаса) архітектори Зигмунт Федорський та Станіслав Мацудзінський спорудили будинок Театра-варьєте «Казіно де Парі» /Casino de Paris, де відбувалися концерти та ревю, а в 1911-1918 роках ще й діяв кінотеатр Мельхіора Майблюма, одного з найвідоміших львівських кіновласників. Верхні поверхи будинку займав готель «Бельведер». Кіносеанси відбувалися у невеликому овальному залі, другий поверх якого займали балкони з ложами. Інтер’єри театру були багато декоровані – стіни та стеля розписані художником Зигмунтом Бальком, скульптурний декор виконував скульптор Францішек Бернат, його ж авторству належать скульптури та маскарони, розташовані на фасаді будинку. 

В міжвоєнний період «Казіно де Парі» змінило вар’єте “Багателя», під цією є назвою воно діяло в часи німецької окупації Львова. Після ІІ Світової війни, наприкінці 1940-х років/на початку 1950-х років в будинку функціонував Палац піонерів, а в залі відбувалися різноманітні заходи – концерти, огляди піонерської художньої самодіяльності. Вулиця Рейтана в 1950 р. отримала назву вул. Павліка Морозова як більш відповідну піонерській тематиці, а буйні розписи та скульптурний декор інтер’єрів було знищено. 
В 1956 р. Львівський міський палац піонерів перевели у відреставроване приміщення на вул. 1 Травня, 16 (тепер пр. Свободи), а у приміщенні, що звільнилося, розташувався Будинок народної творчості. Пізніше, у 1960 роках він отримав назву Обласного науково-методичного центру народної творчості і культурно-просвітницької роботи. Крім того, у будинку розташувалася Музично-театральна бібліотека. В цей час у залі також відбувалися концерти та обласні огляди народної творчості, а також репетиції численних танцювальних гуртків та колективів. Від близько 1990 р. в приміщенні розташувався Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса. 
Ірина Котлобулатова


http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=8944

Комментариев нет:

Отправить комментарий